Коли зуб на верхній щелепі втрачено давно, кістка на його місці поступово втрачає об’єм: вона більше не отримує навантаження і стає нижчою та тоншою. А над коренями верхніх бокових зубів лежить верхньощелепна пазуха — повітряна порожнина, дно якої з роками опускається у бік втраченого зуба. Місце для імпланта нібито є, а надійної опори для нього вже немає.
Синус-ліфтинг — це операція, під час якої дно пазухи делікатно піднімають, а простір під ним заповнюють кістковим матеріалом. Так з’являється висота, якої бракувало, і імплант отримує опору по всій довжині. Чи потрібна така підготовка, лікар вирішує не на око, а після огляду та 3D-знімка.
Кістка живе навантаженням. Поки корінь зуба передає їй тиск під час жування, вона зберігає об’єм. Після видалення зуба цей сигнал зникає, і протягом перших місяців ділянка помітно спадає — спочатку по ширині, потім по висоті.
На верхній щелепі до цього додається анатомія. Верхньощелепна пазуха — порожнина, яка природно займає простір над боковими зубами. Коли кістка під нею розсмоктується, пазуха ніби розширюється вниз, і між її дном та гребенем залишається тонка пластинка.
Саме тому ситуація «зуба немає п’ять років, тепер хочу імплант» на верхніх молярах частіше вимагає підготовки, ніж на нижній щелепі. Це не ускладнення й не чиясь помилка, а звичайний перебіг подій, який просто треба врахувати в плані лікування.
Методику обирають за тим, скільки кістки залишилося. Якщо висоти бракує зовсім трохи, дно пазухи піднімають через те саме ложе, яке готують під імплант — це закритий, або трансальвеолярний, варіант. Доступ мінімальний, і часто імплант встановлюють у той самий візит.
Коли кістки значно менше, потрібен відкритий доступ через бокову стінку щелепи: лікар формує невелике віконце, відшаровує слизову пазухи і вносить матеріал під неї. Такий синус-ліфтинг у Львові планують за 3D-знімком, щоб заздалегідь бачити товщину стінок і перегородки всередині пазухи.
Обидва варіанти — планові втручання під місцевою анестезією. Різниця в обсязі доступу та в тому, чи можна поєднати підняття дна пазухи зі встановленням імпланта в один етап.
Спершу діагностика: огляд, 3D-знімок, оцінка стану пазухи. Якщо є хронічний нежить чи поліпи, спочатку потрібен висновок оториноларинголога. Далі етапи такі:
Сама операція зазвичай триває від сорока хвилин до півтори години, залежно від обсягу. Пацієнт увесь час у свідомості, відчуває тиск і вібрацію, але не біль. Додому відпускають того ж дня з письмовими рекомендаціями.
Набряк і синець на щоці — очікувана реакція тканин, а не ознака проблеми. Найбільший набряк буває на другий-третій день, далі спадає. Холод у перші години і сон із піднятою головою помітно полегшують цей період.
Кілька тижнів діють обмеження, які захищають щойно внесений матеріал від тиску з боку пазухи: не сякатися різко, чхати з відкритим ротом, не пірнати, не літати без потреби, відкласти спортзал і духові інструменти. Курцям варто зробити паузу — тютюновий дим суттєво погіршує загоєння.
Кістковий матеріал перебудовується у власну кістку не швидко: зазвичай на це відводять від чотирьох до шести місяців, іноді більше. Готовність до наступного етапу лікар оцінює за контрольним знімком, а не за самопочуттям пацієнта.
Синус-ліфтинг не роблять під час гострого гаймориту, при загостренні хронічного запалення пазухи, при нелікованому періодонтиті сусідніх зубів і при запаленні ясен. Це тимчасові перешкоди: спочатку лікують причину, потім планують операцію.
Обережніше підходять до пацієнтів із декомпенсованим цукровим діабетом, після променевої терапії ділянки голови та шиї, при прийомі препаратів, що впливають на обмін кістки. Тут потрібна співпраця з лікарем, який веде основне захворювання.
Іноді підняття дна пазухи взагалі можна обійти: коротшими імплантами, нахиленою установкою, опорою на іншу ділянку щелепи або протоколом на чотирьох імплантах. Що саме підійде, видно лише після оцінки знімка — універсального рішення для всіх тут немає.
Інколи так. Якщо власної кістки залишилося достатньо, щоб імплант тримався стабільно з першої хвилини, його встановлюють у той самий візит — найчастіше при закритій методиці. Коли висоти дуже мало, спершу формують кістку, а імплант ставлять окремим етапом через кілька місяців. Вирішує лікар за 3D-знімком.
Під час операції болю немає: працює місцева анестезія, пацієнт відчуває лише тиск і вібрацію. Після того як вона відходить, кілька днів буває ниючий дискомфорт, набряк щоки й іноді синець. Більшість переносить це легше, ніж очікувала, а схему знеболення лікар підбирає індивідуально.
Від синус-ліфтингу до постійної коронки зазвичай проходить від півроку до дев’яти місяців: спершу перебудовується кістковий матеріал, потім приживається імплант, і лише тоді починається протезування. Точний графік залежить від обсягу операції та контрольних знімків, тому його уточнюють по ходу лікування.
Невеликий надрив слизової — відома ситуація, з якою хірург працює під час самої операції: місце закривають бар’єрною мембраною і за потреби змінюють тактику або переносять внесення матеріалу на пізніше. Про це попереджають заздалегідь саме тому, що воно вирішуване, а не катастрофічне.
Для рекомендацій щодо діагностики та лікування необхідна консультація лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.
Для рекомендацій щодо діагностики та лікування необхідна консультація лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.
Для рекомендацій щодо діагностики та лікування необхідна консультація лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.
